🔎 Чи стикалися ви з пацієнтами, які скаржаться на перебої в роботі кардіостимулятора, але при цьому регулярно маніпулюють ним через шкіру? Це і є синдром вертуна – неконтрольоване бажання механічно зміщувати імплантований пристрій, що може спричинити серйозні ускладнення.
⚠️ Потенційні ризики:
🔹 Зміщення пристрою в ложі – порушення фіксації стимулятора.
🔹 Дислокація або мікропереміщення електродів – збої в стимуляції, асинхронія ритму, нестабільний імпеданс.
🔹 Формування фіброзної капсули – ускладнення при корекції або заміні пристрою.
🔹 Механічне пошкодження корпусу або ізоляції – ризик електричних дефектів.
🩺 Як виявити?
Пацієнти можуть скаржитися на:
📌 Відчуття "клацання" або руху пристрою.
📌 Перебої у ритмі, запаморочення, епізоди брадикардії.
📌 Нестабільний АТ, слабкість, непритомні стани.
📌 Біль або дискомфорт у ділянці імплантації.
Діагностичний алгоритм:
🩻 Рентген / флюороскопія – оцінка положення пристрою та електродів.
📊 Аналіз роботи кардіостимулятора – імпеданс електродів, ефективність стимуляції.
📉 ЕКГ / холтерівське моніторування – виявлення періодичних збоїв.
Тактика ведення:
1️⃣ Роз’яснення пацієнту небезпеки механічного впливу.
2️⃣ Контроль положення пристрою та корекція налаштувань.
3️⃣ Обмеження механічного подразнення – компресійні бандажі у ранньому післяопераційному періоді.
4️⃣ Фіксація стимулятора при нестабільності ложа (оперативне втручання у складних випадках).
📍Джерело: ScienceDirect
