🔑КЛЮЧОВІ ОНОВЛЕННЯ
1️⃣ Новий термін — запальний міоперикардіальний синдром (ЗМПС): наднозологічне поняття, яке відображає спільність етіології та анатомічну близькість міокарда й перикарда.
2️⃣ Пацієнт-орієнтоване ведення: алгоритми діагностики та лікування залежать від клінічної ситуації — гострий госпітальний випадок чи стабільний амбулаторний пацієнт.
3️⃣ Генетика та імунітет: підкреслено роль генетичного скринінгу та зв’язку з автоімунними й аутозапальними процесами.
4️⃣ «Червоні прапорці» для ЗМПС: оновлені критерії клінічної настороженості.
5️⃣ Зміна парадигми: остаточний клінічний діагноз міокардиту тепер можливий на основі клінічної картини та позитивних даних МРТ — без обов’язкової ендоміокардіальної біопсії.
6️⃣ Ендоміокардіальна біопсія (ЕМБ): залишається показаною у тяжких або ускладнених випадках, а також коли результати гістології визначають подальшу тактику лікування.
7️⃣ Фізична активність: обмежується до досягнення клінічної ремісії, але щонайменше на 1 місяць (раніше — фіксований термін 3–6 місяців).
8️⃣ Міокардит: представлені нові схеми лікування й алгоритми ведення пацієнтів.
9️⃣ Перикардит: оновлений алгоритм терапії, включено застосування рілонацепту, зроблено акцент на комбінованій протизапальній терапії.
🔟 Мультидисциплінарний підхід: у веденні пацієнтів беруть участь кардіолог, ревматолог, імунолог та інші спеціалісти.
📍Джерело: ESC 2025
