✨ У 1950-х психолог Курт Ріхтер провів жорстокий експеримент над щурами. Він хотів з’ясувати, як на виживання впливає надія.
І, як не дивно, відповів на питання, яке й досі хвилює лікарів:
🤔чому одні пацієнти виходять із тяжких станів, а інші здаються без видимої причини?
🐀 Перша група щурів: їх опускали у воду без можливості вибратись. У середньому — 15 хвилин, і вони тонули.
🐀 Друга група: те саме, але з одним нюансом — перед тим, як тонути, їх виймали, сушили, годували… а потім знову опускали у воду.
❗️Результат: щури, які мали досвід порятунку, продовжували боротися до 60 годин — у 240 разів довше! Просто тому, що чекали допомоги.
🧠 Фізіологія така:
Надія активує адаптаційні резерви, стимулює мозок, запускає гормони витривалості.
А відсутність сенсу все це «вимикає» — організм здається.
👉🏻Пацієнти з волею до життя одужують швидше. Ті, хто втрачає сенс — згасають, навіть якщо хвороба не смертельна.
Цікаво, що дикі щури здавалися швидше. Чому? Домашні знали людину і мали досвід допомоги. Вони чекали порятунку. Дикі — ні.
💡 Що це означає для нас?
Надія — не самообман. Це ключовий ресурс відновлення.
Підтримка, увага, віра в людину — не менш важливі, ніж ліки.
📍Curt Richter, "On the phenomenon of sudden death in animals and man", 1957
